Степан Кубів: Як Україні здійснити цифровий стрибок

Лінкольн казав: «Найкращий спосіб передбачити майбутнє – створити його». Майбутнє української економіки перебуває у цифровій площині. Що ми маємо зробити аби здійснити цифровий стрибок?

По-перше, це трансформація свідомості, адже цифрова економіка – це глибоке розуміння та усвідомлення, що «цифра» – ключ до конкурентоздатності національного бізнесу, держави та країни, насамперед як користувачів цифрових технологій. Цифровий простір – надзвичайно ефективна система соціально-економічних відносин, а цифрові технології прямо впливають на її ключовий елемент – додану вартість. 

Наприклад, за час існування поза цифрою державні закупівлі стали синонімом корупції. А сьогодні ProZorro заощаджує державні кошти та стає відомою на весь світ, отримуючи численні нагороди за новаторство у держзакупівлях та зразковий продукт. Як бачимо, такі  проекти трансформують статус-кво.

Маємо бути відвертими – світ стає цифровим,  отже наше майбутнє  - цим скористатися, стати його частиною, перелаштовувати світогляд та економіку у напрямку цифрових трансформацій та нових можливостей.

Тому ключовим ініціатором руху до цифрової економіки має бути держава, яка створить та організує виконання системного, форсованого сценарію цифровізації країни. Саме держава має можливість на політичному рівні закріпити за цифровізацією ознаку пріоритету в економічній політиці та системно підтримувати рух у цьому напрямку. Звісно, що без руху від суспільства, бізнесу та громадян лише державних спроб буде недостатньо.

Проникаючи у багато сфер економічної діяльності, проекти цифрових трансформацій мають стимулювати залучення інвестицій, перетворення традиційних індустрій на ефективні, високотехнологічні конкурентоспроможні виробництва, а також формувати цілу низку нових можливостей для реалізації людського потенціалу.

Розвиток цифрової економіки потребуватиме титанічних організаційних та законодавчих зусиль з боку держави, але успіху ми досягнемо лише тоді, коли покладемося на інноваційний та креативний потенціал нашого бізнесу та громадян.

Ви спитаєте: якщо це так потрібно і так важливо, то чому Україна рухається так повільно і як прискорити рух до цифрової економіки?

Маємо зосередитися на деяких важливих компонентах:      

Розвинена цифрова інфраструктура. Фактично йдеться про нову якість та покриття широкосмуговим Інтернет території України, особливо віддалених селищ, об’єктів бізнес- та соціальної інфраструктури, багато з яких перебувають у так званому «цифровому розриві» (з англ. digital divide)  Такі інфраструктурні проекти доцільно розвивати разом із ЄС та стратегічними партнерами, адже інфраструктура доступу до Інтернет – це досить суттєві інвестиції та масштаби.Освічений людський капітал. Нові технології формують новий акцент на специфічні навики та компетенції, якими має вільно володіти людина для повноцінної інтерграції у цифровий простір. До відома, країни Європи виконують національні програми опанування громадянами  аж 21 цифрової компетенції!Ефективна система ідентифікації, захисту персональних даних, довірчі послуги – це першочергові елементи так званої «м’якої» інфраструктури;Розвиток    додатків та сервісів. Наприклад, проекти «Розумне місто», проекти «цифровізації освіти», величезна компонента «Індустрія 4.0.», котра стосується промисловості; громадська безпека; медицина, екологія, транспорт та десятки інших сфер життя, що досі перебувають в аналоговому форматі.Захист інтелектуальної власності. У цифровому просторі охорона та захист прав інтелектуальної власності є ключовим фактором, який впливає на мотивацію “креативити”. Адже часто йдеться про юридичну можливість отримувати комерційний зиск та гарантії захисту своєї інтелектуальної праці.Відповідне “цифрове” законодавство. Маємо визначити та закріпити цифрові права громадян, визначити принципи цифровізації,  забезпечити реалізацію плану заходів щодо усунення законодавчих, інституційних, податкових бар’єрів та стимулювання цифровізації галузей економіки.

Деталізація цих питань вимагає цілої низки окремих статей, однак для початку відзначу, що важко почати системні зміни без чіткого плану цифрового перетворення України.

Орієнтиром може стати «Європейський цифровий порядок денний», який в так званому Індексі розвитку цифрової економіки та суспільства (DESI) містить амбітні прості та зрозумілі індикатори цифрового розвитку, яких визначено аж 31:  Інфраструктура ШСД (мобільна та фіксована) – 8 індикаторів, людський капітал, цифрові навики –        4 індикатори, використання Інтернету громадянами – 7 індикаторів, використання цифрових технологій бізнесом  –  8 індикаторів, цифрові публічні послуги (e-gov) –   4 індикатори. Однак, я впевнений, що по багатьом показникам ми можемо підготувати та виконати ще більш амбітні цілі! Цифровізації не варто боятися, бо це означає боятися майбутнього.

У ЄС, для прикладу, за мету ставиться необхідність забезпечити  технічну можливість доступу домоволодінь до Інтернет на швидкості не менше ніж 30 Мбіт/с для  до 2020 року, для 50% населення - на швидкості не менше ніж 100 Мбіт/с, та, загалом забезпечити 95% (!) проникнення.  Німеччина, Ізраїль і низка інших країн уже впроваджують або планують впровадити гігабітні мережі – з пропускною здатністю для кожного домогосподарства мінімум в 1 Гбіт/сек.

Ви запитаєте, а чи є у нас споживач для таких технічних можливостей?  Я запитаю по-іншому: а чи з’явиться він коли-небудь, якщо таких можливостей не буде? Без доступу до цифрової інфраструктури – немає доступу до світу цифрових можливостей.

Іншим прикладом може стати європейська електронна комерція,  де 33% малого та середнього бізнесу продають свої товари та сервіси онлайн, а кількість користувачів, які здійснюють покупки онлайн вже виросла до 50%. Одне з пріоритетних завдань європейського порядку денного буде виконане в липні цього року – роумінг перестане існувати як тариф. Окрему увагу приділено розвитку та підтримці досліджень і винаходів, зокрема, планується подвоїти фінансування досліджень і розробок, тим самим збільшивши його до 11 млрд євро до 2020 року. Є на кого рівнятися!

Тож на платформі ГО «ХайТекОфіс» групою провідних експертів була започаткована розробка «Цифрового порядку денного України – 2020»,  документу, який визначає ключові політики, першочергові сфери, ініціативи та проекти «цифровізації» України на найближчі 3 роки. Зараз уряд розробляє проект розпорядження, яким планується схвалити кроки та відповідні ініціативи щодо реалізації “Цифрового порядку денного”, котрий стане свого роду короткостроковим планом дій для цифровізації української економіки.

Зрозуміло, що для реалізації цифрових трансформацій українським підприємствам, малому та середньому бізнесу, промисловості потрібно надавати підтримку, яка може включати широкий спектр заходів – від маркетингових до фіскально-мотиваційних.

Але ми маємо реально зробити цифрові технології в Україні доступними, вигідними для впровадження, створювати умови, котрі заохочують до модернізації. Результатом цієї діяльності стане модернізація економіки, її оздоровлення та конкурентоздатність.

Час перетворювати українські традиційні індустрії на ефективні, високотехнологічні конкурентоспроможні. Цифровізація також важлива для регіонів та віддалених селищ та громад, адже завдяки тотального доступу до цифрової інфраструктури українці матимуть змогу з найменшого села працювати та навчатися, замовляти товари та послуги, торгувати не лише із сусідніми містами та селами, але з цілим світом.

Крім очевидних економічних вигод цифрові трансформації створюють нові можливості для людини, її розвитку, бізнесу, навчання та покращення побуту. Цифровізація змінить підходи до навчання, звільнить час і простір для творчої реалізації, розвитку особистості, покращить умови життя, навчання та відпочинку та створить нову, цікаву, “драйвову” Україну, якої ми прагнемо і на яку неодмінно заслуговуємо.