Иванна Климпуш-Цинцадзе: Мнение: покупай у олигархов, плати втридорога

Толкать экономику в будущее собрались старыми методами ограничений и запретов

Таку думку в своєму блозі на НВ виказала Віце-прем’єр-міністр із питань європейської і євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе:

Цього тижня жага збагатитися на популізмі фінансово і електорально сягнула в парламенті загрозливих масштабів. На жаль, не всі винесли правильні уроки з Революції гідності, тому вирішили, що старі схеми цілком придатні і зараз – треба лише навчитися краще їх прикрашати. Така самовпевненість є наслідком абсолютного неусвідомлення факту появи в Україні сильного громадянського суспільства і цілковитого нехтування іміджем країни за кордоном. Я про законопроект з гучною назвою «Купуй українське, плати українцям». Хотілося б вірити, що автори документу просто не до кінця розуміють його наслідки, але, схоже, саме це розуміння і рухає ними.

Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроект №7206, що, як переконують його ініціатори, має дати поштовх розвитку української економіки шляхом змін процедур державних закупівель. Декларована мета, безперечно, благородна. Та штовхати економіку в майбутнє зібралися старими методами обмежень і заборон. Найбільш артикульований аргумент полягає в тому, що цим законом захищають українських виробників від іноземців під час конкурсів на держзакупівлі. Простіше кажучи, хочуть, щоб держава купувала і платила лише своїм. Це буцімто заощадить величезні кошти платників податків і залишить їх в Україні. Звідси і назва, яка схожа більше на рекламу чи передвиборчу агітацію. За патріотичним гаслом ховається обман, який видно неозброєним оком.

Читайте также: ВБ планирует закупать через ProZorro товары и услуги для своих проектов в Украине

Як відомо, система державних закупівель України є чи не найкращим прикладом успішних реформ. Prozorro визнана ефективним інструментом, що зменшує корупційні ризики і економить мільярди гривень. Що в ній не так? Автори законопроекту стверджують, що Україна втрачає великі суми, бо забагато зі скарбниці платить іноземцям. Заборонивши їм брати участь у конкурсах, ми начебто допоможемо своїм виробникам, а отже гроші лишаться тут. Реальні ж цифри свідчать про інше.

За статистикою, яку наводить Мінекономрозвитку, частка імпортних товарів у держзакупівлях складає 27%. Здебільшого – це мінеральні палива, нафта і продукти її переробки. Особливо зменшити цей імпорт не вдасться. Тобто викинувши з гри іноземців, ми не залишимо в країні тих сум, про які нам розказують. Натомість отримаємо купу проблем, порушивши свої зобов`язання перед СОТ і ЄС, адже такий дискримінаційний підхід прямо суперечить Угоді СОТ про державні закупівлі (GPA) (статті ІІІ) і Угоді про асоціацію між Україною та ЄС (Глава 8, статті 148 та 151).

Як відомо, система державних закупівель України є чи не найкращим прикладом успішних реформ. Prozorro визнана ефективним інструментом, що зменшує корупційні ризики і економить мільярди гривень. Що в ній не так? Автори законопроекту стверджують, що Україна втрачає великі суми, бо забагато зі скарбниці платить іноземцям. Заборонивши їм брати участь у конкурсах, ми начебто допоможемо своїм виробникам, а отже гроші лишаться тут. Реальні ж цифри свідчать про інше.

За статистикою, яку наводить Мінекономрозвитку, частка імпортних товарів у держзакупівлях складає 27%. Здебільшого – це мінеральні палива, нафта і продукти її переробки. Особливо зменшити цей імпорт не вдасться. Тобто викинувши з гри іноземців, ми не залишимо в країні тих сум, про які нам розказують. Натомість отримаємо купу проблем, порушивши свої зобов`язання перед СОТ і ЄС, адже такий дискримінаційний підхід прямо суперечить Угоді СОТ про державні закупівлі (GPA) (статті ІІІ) і Угоді про асоціацію між Україною та ЄС (Глава 8, статті 148 та 151).

Зокрема, у Статті 148 Глави 8 Угоди про асоціацію йдеться про важливість встановлення «прозорого, недискримінаційного, конкурентного і відкритого тендерного процесу» та передбачається забезпечення взаємного доступу до ринків державних закупівель України та ЄС на основі принципу національного режиму, тобто відсутність дискримінації між вітчизняними та іноземними національними товарами, послугами і постачальниками. Цією статтею також встановлено послідовне наближення законодавства України у сфері державних закупівель до права ЄС, причому відкриття доступу на ринки державних закупівель відбувається поступово – по мірі гармонізації нашого законодавства з ЄС.

Тобто оскільки даний законопроект з вимогою щодо локального вмісту порушує принцип національного режиму/недискримінації та суперечить відповідним Директивам ЄС у цій сфері, це заблокує процес виконання Угоди про асоціацію у сфері державних закупівель та надання доступу для українських товарів і послуг на ринки державних закупівель ЄС.

Обмеживши права іноземців брати участь у конкурсах на державні закупівлі, ми робимо українському бізнесу ведмежу послугу. Неприємно і думати про те, як нас сприйматиме світ, якщо 7206 таки ухвалять остаточно. Цим ми продемонструємо зневагу до своїх міжнародних зобов`язань, і справедлива відповідь партнерів не забариться.

Якщо коротко, то окрім висновку про українську неспроможність дотримуватися слова, нашим компаніям дзеркально заборонять брати участь у конкурсах держзакупівель за кордоном. Закриється доступ до єдиного ринку країн-членів GPA на $1,7 трлн щорічно. Та це лише зовнішні втрати. Усередині країни буде ще «веселіше».

У тій редакції законопроекту, яку проголосували в четвер, міститься норма, що передбачає можливість позбавлення права брати участь у закупівлях через помилки в документації на 90 днів. Про процедуру такого позбавлення законотворці підозріло мовчать. Окрім цього, узаконюється кіт у мішку – компанії зможуть вимагати від держави обов`язковий аванс за ще не надані послуги чи ще не придбаний товар. Документ справді допоможе вітчизняним виробникам, от тільки не всім. Вимоги виписані так, аби виконати їх змогли лише великі гравці, що дуже скоро призведе до монополізації держзакупівель.

Не залишиться обділеним і чиновництво. Для участі в конкурсах запроваджуються 23 довідки – це ідеальні умови для корупції. До того ж закладаються гарні ставки «відкатів». Завдяки «місцевій складовій» у формулі ціни так званих «спеціалізованих товарів» (списку яких ще нема) постачальник зможе правити з держави ціни на 43% вищі за ринкові! При цьому критерії якості в оцінці пропозицій учасників зменшуються: з 30% – до 10%...

То що ми отримуємо, якщо говоритимуть не гасла, а здоровий глузд? За підрахунками МЕРТу, з кишень платників податків додатково витягатимуть майже 45 мільярдів гривень щороку. Ми підірвемо довіру до себе як країни і законсервуємо відсталу олігархічну економіку.

Коли б народні обранці справді дбали про бізнес, – не писали би завідома вбивчі закони нашвидкуруч, а голосували би за ті, які фахово розроблялися з урахуванням найкращих світових практик і припадають пилом у парламенті. Це, наприклад, законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо технічних регламентів та оцінки відповідності та про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції. Ці закони потрібні нам для підписання Угоди з ЄС (Угода про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції), яка зменшує нетарифні бар’єри та полегшує доступ виробникам промислової продукції на ринки Євросоюзу, а також інші ринки розвинених країн. Завершення реформування системи технічного регулювання відповідно до європейських вимог, гармонізація законодавства і підписання Угоди не лише сприятимуть збуту наших промислових товарів за кордон, а й підвищать їхню якість і конкурентоспроможність усередині країни. Тоді українське купуватимуть, бо воно буде краще, а не від безвиході. Решта – від лукавого. Купувати в олігархів і знову платити їм утридорога – найгірше, що можна було придумати через чотири роки після Євромайдану.

І наостанок, автори законопроекту вдаються до чергових маніпуляцій щодо трактування положень Угоди про асоціацію та угод СОТ. Зокрема, стверджується, що ми не порушуємо наших міжнародних зобов’язань. Свою позицію вони підкріплюють одним аргументом: нібито ми можемо не виконувати наших зобов’язань, скориставшись положеннями про «Винятки з міркувань безпеки». Вони застосовуються під час війни чи інших надзвичайних обставин у міжнародних відносинах і захисту суттєвих інтересів безпеки.

По-перше, від того, що ми, як переконують автори, не порушуємо зобов’язань, «гірке не стає халвою», і треба цивілізованим шляхом доносити свої аргументи до наших партнерів, а не ставити їх перед фактом. По-друге, міжнародні угоди – це завжди збалансована система поступок і преференцій щодо взаємного доступу на ринки членів Угоди. Коли ми порушуємо наше зобов’язання, то розв’язуємо руки іншій стороні робити те саме щодо наших товарів та послуг і блокувати відкриття їм доступу на свій ринок. По-третє, ми не можемо так вибірково виконувати Угоду про асоціацію, прикриваючись нашою неспроможністю чи неготовністю її виконувати, бо не для того її підписували такою дорогою ціною. Європейські партнери розуміють наше складне економічне та політичне становище і йдуть на поступки, надаючи автономні торговельні преференції тощо (скасування увізних мит ЄС для більшості українських товарів ще у квітні 2014 р., збільшення безмитних квот для с/г продукції, ін.).

Під час Ради асоціації цього тижня ми домовились про необхідність проведення спільно з Єврокомісією оцінки впливу імплементації Поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС для розуміння подальшої економічної інтеграції, в тому числі розширення умов доступу на ринки ЄС. Але ці зміни потрібно робити в цивілізований спосіб. Тому що один раз порушивши, відмовившись виконувати взяті зобов’язання, завжди буде спокуса порушити знову – що ми і спостерігаємо зараз. Нам потрібні реальні зміни, і нам не можна допустити регресу реформ та блокування виконання Угоди про асоціацію.