Тимофій Милованов: Про нового голову Нацбанку та облікову ставку

Минулого тижня правління Нацбанку вирішило підвищити облікову ставку до 14.5%. Це вже друге підвищення ставки поспіль

Завтра можуть призначити голову Національного банку України. Одним з головних кандидатів в пресі називають виконуючого обов’язки голови правління НБУ Якова Смолія. А минулого тижня правління Нацбанку вирішило підвищити облікову ставку до 14.5%. Це вже друге підвищення ставки поспіль.

Рішення по ставці матиме економічні наслідки. Але воно також цікаве тим, що прийняте саме зараз, напередодні можливого призначення голови банку.

Облікова ставка – це інструмент монетарної політики. Вона впливає на вартість грошей в економіці. Підняття ставки робить гроші дорожчими через зростання ставок по депозитам та кредитам. Вищі ставки, в свою чергу, стримують майбутню інфляцію та одночасно економічну активність, оскільки бізнеси та населення менше позичають у банків на споживання та бізнес-діяльність і більше грошей кладуть на депозити.

Центральні банки підвищують облікові ставки коли вважають, що інфляція в майбутньому може бути досить високою і руйнівною для економіки. Але все має ціну, зниження інфляції і покращення економіки в майбутньому означає дорожчі гроші і меншу економічну активність сьогодні. По суті центральні банки приймають рішення, які вирівнюють економічне зростання у різних періодах і намагаються мінімізувати ймовірність та рівень майбутніх економічних криз.

На противагу центральним банкам політики не зацікавлені у сталому (рівномірному у різних періодах) економічному зростанні. Мета політиків публічна підтримка та голоси виборців. Тому вони можуть бути зацікавлені досягти економічного зростання перед виборами, навіть якщо це буде зроблено за рахунок рішень, що спровокують економічну кризу після виборів. Інколи у передвиборчих змаганнях політики навіть не переймаються економічним зростанням, а просто намагаються роздати виборцям гроші (підвищити зарплати та пенсії), або змусити це зробити бізнес (державне регулювання цін на товари або послуги). Існують також непрямі методи підкупу населення (змусити державні підприємства купувати товари та послуги в українських виробників з великою кількістю робітників). Без відповідного забезпечення зростанням економіки, всі ці методи ведуть до зниження ефективності економіки, накопичення державного боргу та інфляції.

Коли відбувається подібне, центральні банки намагаються протидіяти таким діям політиків. По-перше, через впровадження більш жорсткої монетарної політики, наприклад, через підвищення облікової ставки. Але також і напряму – через відмову фінансувати “хотєлки” уряду. Це можливо, коли правління центральних банків є політично незалежними. І дійсно, через таку логіку в розвинених країнах натиснути або зняти керівництво центральних банків дуже складно.

Але сьогодні в Україні ситуація інша. Голови правління немає – Гонтарєва пішла, а Смолій є виконуючим обов’язки. Сьогодні майбутнє правління залежить від того, хто буде призначений наступним (ною) головою. Незважаючи на це, правління вже другий раз поспіль приймає рішення про підняття ставки. Звичайно, Національний банк реагує на зростання очікувань інфляції в майбутньому – тобто намагається вирівняти економічну активність, завадити можливій кризі та знизити очікувану інфляцію (тут важливо розуміти, що саме майбутня можлива інфляція, а не сьогоднішня або минула, є причиною підняття ставки). Але також Національний банк зазначає серед чинників підняття ставки ризик відтермінування траншу МВФ та інші. В ці інші ризики входять можливі дії уряду та політиків, викликані політичною боротьбою.

Можна дійти висновку, що правління також намагається сигналізувати ринку та суспільству, що воно буде притримуватись політики в середньо та довгострокових інтересах суспільства, а не короткострокових інтересах політиків, від яких також залежить і його професійна доля. І це хороша новина, особливо на тлі подій останнього місяця.